sosna

Тринадцятого серпня активісти міста в рамках екологічної кампанії на захист лісу від бездумної забудови побували на сесії міської ради. Питання про розгляд колективного звернення, надісланого раніше, було включено до порядку денного. Звернення містило вимогу про проведення громадських слухань щодо агресивної містобудівної політики міської влади, яка не враховує екологічне навантаження на місто.

Незважаючи на те, що питання було включене до порядку денного, події, які розгорнулися в сесійному залі, нагадували фарс.

Одним з активістів було зачитано пропозицію щодо проведення громадських слухань, по якій, згідно Закону України “Про звернення громадян”, депутати мали винести рішення шляхом голосування.

Відповідно данного Закону, жителі міста мають право направляти колективні звернення до органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Колективні звернення, які підписані більш як п’ятдесятьма жителями міста, розглядаються у невідкладному порядку. Колективні звернення можуть мати на меті внесення до міської ради конкретних пропозицій з питань соціально-економічного розвитку міста, аналіз роботи міського голови, міської ради, її виконавчих органів, а також заслуховування звітів про виконання окремих завдань, пов’язаних із соціально-економічним розвитком міста та станом довкілля.

Далі головуючим засіданням, секретарем Української міської ради Тупицьким В.М., слово було надано директору компанії забудовнику. Забудовник формально відзвітував, представивши якісь свої погляди на способи ведення справ компанією. Спровокувавши масу питань у присутньої в залі громади, головуючий засіданням, нехтуючи тим, що відбувається (адже регламентом сесії не передбачено право голосу за простими громадянами), далі дав слово одному з депутатів, який, у свою чергу, все ж таки запропонував дати слово громаді і вислухати всі аргументи. Але пропозиція не отримала підтримки!

Пропускаючи мимо вух всі претензії і здивування, головуючий запросив на трибуну чергового депутата з “діловою пропозицією”. Депутат внесла у відповідь на пропозицію громади щодо проведення громадських слухань пропозіцию міської ради щодо організації робочої комісії з заявленого питання. Це, в свою чергу, викликало обурення, оскільки не було ніяких ясних і виразних причин, чому пропозицію громади, подану в повній відповідності із законодавчим полем, було фактично заміщено пропозицією від самої міської ради.

Однак, бойкотуючи дійсність, секретар міськради поставив на голосування пропозицію депутата, після чого оголосив про закриття сесії, вимкнувши мікрофони …

Сесія закривалася під дружнє народне скандування “Ганьба!” і чинний спів державного гімну депутатами і функціонерами влади.

[Завіса]

Як це все назвати – дурістю або летаргічним сном обранців народу? Незрозуміло. Ситуація вирішилася, коли одним з активістів було повторно внесено пропозицію щодо голосування. Це й було зроблено. Але чи набудуть результати даного голосування легитимністі – подивимося.

Тепер, повертаючись до основного аргументу головуючого засіданням Тупицького М.В. щодо того, чому замість голосування по пропозиції громади (офіційно включеної до порядку денного), виникло розгляд зустрічній пропозиції самої міськради. Даним аргументом став той, що пропозиція громади є недостатньо легітимною. У цьому ж громаду переконували в один голос депутати та чиновники: нібито те, що пропонує міськрада юридично коректно, а колективна пропозиція щодо проведення слухань – ні.

Однак, виходячи з тих правових норм, що є в Конституції України, нескладно переконатися (навіть людині, яка не має ніякої юридичного освіти) в тому, що цей аргумент є абсурдним й позбавленим ​​підстав. Більше того, саме відмова депутатів голосувати за пропозицію громади і є антиконституційною, а не навпаки.

Звернемося до легітимності вимог від громади щодо проведення публічних слухань.

Легітимність забезпечено такими правовими підставами:

По-перше, Постановою Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики (від 3 листопада 2010 р. N 996).

Так згідно п.7 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики:

Громадські об’єднання, релігійні, благодійні організації, творчі спілки, професійні спілки та їх об’єднання, асоціації, організації роботодавців та їх об’єднання, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації, інші непідприємницькі товариства та установи, легалізовані відповідно до законодавства (далі – інститути громадянського суспільства), можуть ініціювати проведення консультацій з громадськістю з питань, не включених до орієнтовного плану, шляхом подання відповідних пропозицій громадській раді або безпосередньо органу виконавчої влади. У разі коли пропозиція щодо проведення консультацій з громадськістю з одного питання надійшла не менше ніж від трьох інститутів громадянського суспільства, такі консультації проводяться обов’язково.

Таким чином, пропозицію щодо проведення громадських обговорень можна було б подавати безпосередньо виконкому, а не на сесію міськради.

Однак, всі попередні спроби закликати виконком до організації слухань зустрічали тільки відписки та відмовки, тому рішення передати дану пропозицію як колективне звернення до розгляду сесії міської ради було цілком виправданим, як спосіб змусити, нарешті, виконавчу владу провести такі публічні слухання.

Причому, як випливає з п.12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, слухання з такою тематикою є обов’язковими і публічними:

В обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища.

Тобто існують всі конституційні підстави для того, щоб колективну вимогу про проведення публічних слухань було реалізовано.

Крім того, громадські слухання як інструмент безпосередньої участі громади у самоврядуванні, регулюються Ст. 13 Закону України Про місцеве самоврядування. Дана Стаття говорить наступне:

“Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади”.

Але Статут територіальної громади Українки на сайті виконкому відсутній вже понад півроку (на запит було отримано відповідь від виконкому, що статут на доопрацюванні).

Якщо ж звернутися до діючої версії Статуту, то читаємо наступне:

Глава 2.7. Громадські слухання.

Стаття 2.7.1.

Жителі міста мають право брати участь у громадських слуханнях (тобто зустрічатися з депутатами міської ради та посадовими особами органів місцевого самоврядування), під час яких заслуховується інформація про виконання депутатами та посадовими особами службових обов’язків або окремих доручень чи про вирішення окремим питань, які стосуються інтересів місцевої громади, жителів міста, порушуються питання та вносяться пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Стаття 2.7.2.

Громадські слухання можуть проводитися з ініціативи міського голови, міської ради або її постійної комісії, органів самоорганізації населення та з ініціативи жителів міста. Громадські слухання з ініціативи жителів міста можуть проводитися за наявності колективного звернення з відповідною вимогою, яке підписане не менш як 10% жителями міста.

Наш випадок передбачає, що громадські слухання проводяться з ініціативи міської ради, тобто за рішенням депутатів – це повністю відповідає існуючому (хоч і відсутньому на сайті виконкому) Статуту.

Таким чином, існувало всі конституційні підстави для прийняття рішення саме про проведення громадських обговорень.

Однак, саме ці конституційні підстави було проігноровано головуючим засіданням, секретарем Української міської ради Тупицьким В.М. та депутатами, які відмовилися від виконання своїх безпосередніх обов’язків.

Yana Volkova