Month: Січень 2015

К вопросу об “Электронном городе”

 23.07.09     

Путь Генриховича: звезда для леди Ю.

 

Неисповедимы пути политические в команде БЮТ. Год назад газета Юлии Тимошенко «Вечерние вести» размазала по стенке мэра города Украинка Павла Козырева, расписав эксклюзивно и в деталях уголовные дела против него. Отношения БЮТ и мэра явно не складывались. Но совсем недавно он подарил Юлии Владимировне… звезду, названную ее именем… 

И железная леди не устояла перед обаянием деловитого парня из Украинки: предложила его областным губернатором вместо Верванны…

Что мы знаем о новом (возможно) губернаторе Киевской области? Как уже успели известить общественность СМИ, Павел Генрихович Козырев родился 12 апреля 1969 года. В 1994 году закончил Киевский политехнический институт по специальности инженер-теплоэнергетик. Занимался бизнесом.

По информации, которую удалось раздобыть автору, к нему имеют опосредованное отношение фирмы «Парсек», аудиторская фирма «Капитал плюс», ЧП «Комбинат Украинка», ЖБК “Обчислювач-14», ЧП “Офис-2000″, благотворительный фонд “Допомога”, ОАО «Опытно-экспериментальный механический завод» в Запорожье, ОАО “Укренергозахист” и другие.

Большая часть коммерческих структур оформлена на родственников и доверенных лиц. На самом Козыреве числится лишь ООО «Маргарита», которое в значительной степени сконцентрировало розничную торговлю в славном городе Украинка. Так же семейной фирмой является и ЧП “Офис-2000″ (еще одно торговое предприятие).

Первый раз молодого Козырева избирают мэром Украинки в 2002 году. Как это произошло? Вариантов ответа много. Один из них звучит так: Украинка – город энергетиков. Сам Павел Генрихович к электричеству никакого касательства не имел, он «стриг купоны» и «косил капусту» в разных сферах бизнеса. Но вот его старший брат – Александр Генрихович – довольно известный специалист системы «Киевэнерго». Точно не знаю, какую он в то время должность там занимал, но сами понимаете – не электромонтера.

В 2006 году Козырев становится мэром Украинки во второй раз. Тогда же поступает в аспирантуру Национальной академии госуправления – на кафедру управления городом. Тема диссертации – «Развитие пристоличного региона».

Действительно, Украинка – город особый. 45 км от Киева, застройка – не хуже, чем в спальных районах столицы, прекрасный пляж, река, прямая дорога по Столичному шоссе или через дамбу, где закопано «все бабло мира» – построены роскошные поместья олигархов. Очень многие известные люди живут на дамбе по дороге из Киева в Украинку. Например, Юлия Тимошенко…

Неудивительно, что, когда начался строительный бум, новостройки в Украинке, как многоэтажные, так и таунхаузы, начали пользоваться бешеным спросом среди временно разбогатевшего среднего класса. Соответственно, подорожала городская земля, а где есть земля, там махинации с ней и борьба за «участки, ценою в золото».

То, что Козырев не мог не крутить с землей, как любой мэр такого типа города, мы не сомневались ни на минуты. А факты… Они сами «прыгнули в руки» из текстовой версии телепрограммы «Подробности» за 16.12.2005 г., подготовленной известным тележурналистом Андреем Цаплиенко. Программа называлась «Земельный беспредел» и посвящалась многим «лакомым точкам» на карте страны. Украинке тут было выделено отдельное место. Дальше – немного цитат.

«Городок Украинка расположен на месте слияния двух рек – Днепра и Стугны. Украинка – излюбленное место отдыха отечественной элиты, уж очень легко здесь дышится, несмотря на близость Трипольской электростанции. Ведь это действительно здорово – жить в Украинке, а работать в Киеве, тем более что дорога от дома до работы занимает около часа. А дом нужен такой, чтобы вполне соответствовал английской поговорке “мой дом – моя крепость”…

Типичная местная крепость выглядит так: с трех сторон забор. С четвертой – вода. Вышел из дому – и лови рыбу хоть у самого порога. Владельцы местных крепостей себя не афишируют, но имена их известны почти каждому жителю маленькой Украинки. Как, впрочем, и большой Украины.

Впрочем, почти все из этих роскошных сооружений построены с таким количеством нарушений, что любой независимый эколог схватился бы за голову. Но когда строились поместья, экологи молчали, как и местные начальники, хотя знали, что по законодательству дома должны располагаться не ближе, чем за сто метров до воды.

Некоторое время назад президент обеспокоился проблемой уничтожения экосистемы поймы Днепра, и появилось распоряжение Госкомводхоза о запрете гидронамывных работ в этих местах. Удивительно, но оказывается, что вода – это вовсе и не вода, согласно некоторым документам. Один из них, весьма любопытный, попал к нам руки.

Это кадастровый план, который является точкой отсчета для решения любых земельных проблем. Вот территории, указанные в этом плане, как земельные участки. Но в действительности это вода. То есть, кадастровые схемы составляются так, чтобы впоследствии, нарастив берег с помощью земснарядов, сказать народу – так и было. Кто же возьмет на себя ответственность за то, что ложь становится нормой?

Поехав с одним из жителей Украинки туда, где согласно карте находится земля, мы увидели воду. И местами – стебли камыша. Земля-то есть… Но до нее еще донырнуть надо!

Мы отправились к местному голове, чтобы показать эти документы и узнать его точку зрения. Позиция Павла Козырева такова – на схеме не вода и не земля, а кустарник. Очевидно, это некая переходная субстанция.

Павел Козырев, мэр города Украинка: “Ну-ка дайте мне схему… Так…. Здесь кустарник, оно и обозначено как кустарник.”

Но в документах, попавших к нам в руки, мы слова “кустарник” не увидели. Земля, да и только. О том, почему мэр поставил свою подпись под этим странным документом, Павел Генрихович говорит как о досадной ошибке. Мол, недоглядел.

Павел Козырев: “Ну, понимаете, это ж комиссия решает. Она смотрит, ездит, оценивает ситуацию…”.

Андрей Цаплиенко: “То есть Вы считаете, что Ваша подпись это просто формальность?”.

Павел Козырев: “Да, то есть нет! Я же говорю, это комиссия оценивает, а я уже после комиссии…”.

Зачем же тогда нужна подпись мэра, если от него ничего не зависит? Ведь можно просто так прийти и оттяпать пятнадцать гектаров украинской земли. Или воды». Конец цитаты.

Все поняли? Тогда идем дальше. 2005 год давно остался позади, а с ним и мелкие шалости типа подмены воды землей (или наоборот, это смотря, как считать). Павел Козырев рос интеллектуально (закончил еще два вуза без отрыва от производства) и политически – возглавил Ассоциацию малых городов Украины. Он также тесно задружился с бывшим министром обороны Анатолием Гриценко и появился в списке членов его «Гражданской платформы».

Видимо, Козырева манил свет огней большого города, но выйти за пределы своего городка ему все никак не удавалось. Тогда он с помощью Ассоциации стал создавать имидж модерного, продвинутого мэра, предлагающего нестандартные идеи национального масштаба. В то время мыслители из БЮТ как раз размышляли над концепцией «Украинского прорыва», и Козырев приложил максимум усилий и активности, дабы вставить туда свои пять копеек. Точнее не пять, а 15,7 и не копеек, а миллионов гривен.

Именно столько Кабинет министров выделил весной прошлого года на реализацию экспериментального проекта «Электронный город» в населенном пункте Украинка Киевской области. Предполагалось, что за счет этих средств в Украинке будут созданы система онлайн-видеонаблюдения на улицах города, автоматизированная система коммунальных платежей, электронная база данных пациентов горбольницы, а также система кабельного телевидения и городской сервер и сайт города.

Говорят, Юлии Владимировне оригинальная идея очень понравилась. Тем более что почерпнута она была за границей, в Пензе; а Пенза, как все знают – это центр планетарной цивилизации.

Однако областной совет не понял всей глубины новаторства Козырева и денег, выделенных Кабмином на электронные новшества, не дал. Свое решение депутаты мотивировали тем, что “прежде чем развивать информационные технологии, нужно отремонтировать дороги”. И отобрали деньги на срочные нужды.

Козырев вступил в конфликт с председателем облсовета от БЮТ Владимиром Майбоженко (человеком Богдана Губского). После этого в «бютовской» газете «Вечерние

вести» появилась статья, начинавшаяся словами: «17 сентября 2008 года исполнилось пять лет уголовному делу украинского городского головы Павла Генриховича Козырева. По действующим процессуальным нормам срок уголовного преследования истек… Не вылететь из кресла подсудимому помогли, очевидно, связи…».

С полным текстом данной познавательной публикации можно ознакомиться по адресу:

http://vv.com.ua/article.aspx?a=9800/. 

Еще на газету можно перейти с партийного сайта БЮТ.

Козырев забеспокоился. Победить своих врагов из БЮТ на областном уровне, понимал он, можно, лишь поднявшись на уровень Кабмина. Благодаря дислокации в Украинке целого ряда влиятельных людей, вхожих к Леди Ю, своей цели наш герой достиг. Он очень старался, чтобы до сведения соседки по дамбе доводились все его прогрессивные высказывания и мероприятия, организованные, например, в поддержку нового Бюджетного кодекса. А также были известны конфликты с ОГА во главе еще с Верой Ивановной.

Специально, чтобы его заметили, Павел Генрихович заявлял, что обладминистрация под руководством Ульянченко “наштамповала 70 писем-разрешений на выделение такого же количества участков леса в его районе, по 0,99 га каждый, и лес этот стал землей сельхозназначения и ушел в пользу неизвестных ему (Козыреву) лиц”. “Даже если Ульянченко не лично подписывала бумаги, это сделал ее зам – Виктор Вакараш. Без ее согласия этого никогда бы не произошло”, – гневно заявлял он. 

А для окончательного закрепления результатов вручил премьер-министру Украины в подарок от Ассоциации малых городов Украины звезду, названную ее именем, которая находится в созвездии Стрельца. Соответствующий сертификат на право владения звездой он передал из рук в руки Юлии Владимировне во время Всеукраинской конференции Ассоциации малых городов Украины. Особое изящество этого жеста заключается в том, что Тимошенко родилась 27 ноября 1960 года под знаком Стрельца.

После такого рыцарского подарка сердце красавицы, склонное к измене, растаяло. Она склонила проанонсированного ранее кандидата на пост губернатора области Валерия Пустовойтенко к самоотводу и официально предложила Виктору Ющенко назначить Козырева. Верванну фигура ее преемника наверняка повеселила. Посмотрим, что скажет президент…

 

Галина Акимова                                                                                                                                                        

 http://www.versii.com/news/184191/

Турнир по мини-футболу посвященный нашим землякам, участникам АТО

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

11 січня 2015 року у спорткомплексі Енергетик міста Українка відбувся обласний турнір з міні-футболу серед ветеранів (віком від 40 років) на честь Героїв АТО!

Хочу відмотати плівку і повернутися до початку. Хочу відзначити, що, після драматичних подій на Майдані і перемоги українського народу в боротьбі проти режиму Януковича ціною жертв Небесної Сотні, у мене виникла пропозиція проводити щорічний футбольний турнір на честь пам’яті Небесної Сотні і зробити його традиційним! Пропозиція була підтримана директором спортивного клубу ”Окраїна” Петром Солодушком. Ми втілили у життя цю ідею, провівши наприкінці березня футбольний турнір на майданчику ЗОШ-№1. Першими спонсорами тоді виступили: Максим Мостовий, Лідія Анцупова, Тимур Чуканов. Подія освітлювалася ЗМІ району та міста Українка (газети та тб)!

Налагодивши стосунки з новообраним депутатом ВР Віктором Романюком, я запропонував йому провести турнір з нагоди річниці Майдану, на що одразу ж отримав не тільки згоду, але й фінансову підтримку! Турнір проведили в РЦКД міста Обухів, про що йдеться у моїй статті  у 49 номері  за 2014 рік нашої міської побрехушці, «Дніпровського проспекту». Зазначу, що цензура вирізала деякі тези статті, незручні для міської влади. Особливою з тез є така: «Попри жорстоку боротьбу і чисельні жертви героїв Небесної Сотні, український народ вистояв і переміг  у протистоянні ”антикорупційній” Партії Регіонів.» Але у наданої мною статті було «антиукраїнської партії регіонів», а не партії, яка боролася проти корупції… Ляп редакції, чи умисна дія? Я схиляюся до останнього варіанту. Були подібні ляпи нашої побрехушки і раніше, тому мене, особисто, це не здивувало.

Ідея турніру на честь героїв АТО також була моєю. За підтримки Віктора Романюка ми намагалися провести її ще 26 грудня. Однак через відсутність можливості  надати спортзал на це число, проведення було перенесено на 11 січня, що, як факт, вже відбулося. Щодо самого турніру  та його результатів – згодом, а поки що продовжимо далі. Домовились 21-22 лютого провести в Обухові турнір пам’яті Володимира Чаплінського, героя України, героя Небесної Сотні, одного з вбитих на Майдані рік тому. Ще місяць тому, маючи розмову з його дружиною Світланою, домовились, що головним організаторами в цьому році будуть українчани, але залучатимемо і обухівчан. Далі – обговорення пропозицій про спортивні заходи на День Конституції та День Незалежності . Пропоную провести в нашому місті, на майданчику першої школи, турнір, присвячений річниці дня народження УПА. Тим більш, що з минулого року цей день став офіційним святом.  Якщо буде можливість запросити на відкриття сина легендарного командира УПА Романа Шухевича, Юрія Шухевича, народного депутата України, було б дуже здорово! Всі ці змагання треба зробити щорічними і традиційними, як сторінки новітньої історії України!

Ви спитаєте: «А чому проводимо саме футбол? Є ж і інші види спорту!» Відповім. Я займаюся футболом багато років, і дітей тренував, і сам грав раніше,  і зараз бігаю у ветеранській команді. Я нічого не маю проти інших видів спорту, але ніхто до мене з пропозиціями не звертався, крім жінок-волейболісток з Обухова. А ще краще, нехай хтось теж проявить ініціативу і проведе свої змагання з того, чи іншого виду спорту, ми тільки підтримаємо це! Але хотілося б – на честь знакових подій і, бажано, без залучення представників нелюстрованої міської влади, та, так званої, ”антикорупційної” партії регіонів, колишньої, але…  Чи можуть називатися колишніми злочинці, які й досі приховують свої злочини, не полишають владних лав та продовжують свою злочинну діяльність?..

Ну а тепер, власне, про турнір 11 січня. Після початкової передтурнірної метушні, підготовки залу та зустрічі гостей та команд, ми, нарешті, вишикувалися в одну лінію…

Дозволю собі ще трохи відволіктися. Цікавий епізод зі мною трапився перед початком турніру. Коли ми, стоячи в проході до залу, ще погоджували сценарій, в центрі залу, під трибуною, біля мікрофону, вже стовбичила самотньо стороння людина, яку ніхто не запрошував, але це не завадило їй заздалегідь зайняти жадане місце, нахабно, не зважаючи ні на що… Цією людиною, необтяженою скромністю,  виявився секретар міського голови Михайло Васильович Тупицький… На мої зауваження та прохання залишити місце, відійти в сторону, або до трибуни, як особі, що представляє злочинний устрій, якій ми не раді, не бажаємо тут бачити, посадовець ніяк не відреагував. Тому він так і простояв усю урочисту церемонію відкриття, не представлений і не отримавший слово для виступу… Бог з ним, може для доживаючої нинішньої міської ради, хоч якась втіха -постояти біля активістів, як відгомін ригоАнального минулого.

Отже, вишикувавшись навпроти один одного між офіційними особами, та футбольними командами , був створений коридор, між яким під звуки козацького маршу рушило близько півтора десятка геров-захисників, яких оплесками зустрічали усі присутні: і гравці, і вболівальники, і гості! Не вдаючись у подробиці своїх виступів, зазначу що на початку заходу було виконано Державний Гімн України та хвилиною мовчання усі присутні віддали шану загиблим захисникам Незалежності України! Були виступи Голови РДА Сергія Неділька, помічника-консультанта депутата ВР Віктора Романюка, Алевтини Шмагель, депутата міської ради Михайла Перебийніса, голови Громадської Ради Сергія Голуба, директора спортивного клубу ”Окраїна” Петра Солодушка, волонтерки Оксани Павлів, заступника голови молодіжного дорадчого комітету міста Українки Олесі Дзебчук, яка вручила Героям АТО великий торт, зроблений у патріотичних тонах! Були нагороджені почесними відзнаками герої-волонтери: Оксана Павлів, Ігор Сухих та відсутні за станом здоров’я Руслан Трегуб і Валерій Субота! Вже після відкриття змагань до нас завітала волонтерка з тимчасово окупованого Криму, а тепер мешканка Києва, Евеліна Аріфова, яка привезла 3 великих пирога з тризубом зовні та м’ясом всередині.

Усі запрошені гості отримали дипломи-подяки і пам’ятні медалі! Після урочистої церемонії відкриття, був проведений невеличкий пісенний концерт, де спочатку Олеся Білик заспівала пісню ”Як же нам жити на рідній землі”, потім Костянтин Бомбело виконав свою авторську пісню ”Сало-сила” із своїм напарником Володимиром Гладким, які показали жартівливо колоритну сценку спортсменів-козачків, а двоє молоденьких дівчаток на таці розносили всім бутербродики з хлібом і сальцем.

 Завершила концерт та ж Олеся Білик, виконавши народну пісню ”Україночка”, чим завела публіку і спортсменів, які почали підтанцьовувати та аплодувати! На цьому концерт було завершено і розпочався турнір! Перед початком стартової гри, перший удар по м’ячу наніс один із представників Героїв АТО, чим дав старт нашому турніру!

Не вдаючись у подробиці ігрових аспектів турніру, скажу, що тут було усе: і азарт, і боротьба, і адреналін, і в двох іграх драматичні післяматчові пенальті, і, навіть, скандальчик! Все було, як і повинно бути і, навіть, більше! Все це треба бачити і краще було б побачити, чим сто разів почути, або прочитати, бо дух змагання не передається папері! Скажу тільки, що участь взяли 6 команд: з Українки, Обухова, Василькова, Ржищева! Перемогу здобула команда Василькова, де тон задавав колишній гравець київського «Динамо», Юрій Грицина, друге місце виборола команда міста Українки, а третіми стали наші сусіди-обухівчани! Цікаво, що четверте місце зайняла команда Ржищева, яка не програла жодної зустрічі, зігравши усі свої 3 матчі унічию і двічі брала участь у післяматчових пенальті і програвали їх! Не везе їм у лотерею. Буває. Усі команди-призери були нагороджені медалями за відповідне місце, а також дипломами! Команда-переможець отримала красень-кубок! Нагороджували футболістів наші бійці АТО!

Турнір вдався на славу, окрему подяку хочу оголосити за фінансову допомогу, крім нашого депутата Віктора Романюка, також Громадській Раді міста Українка та Ігору Сухих, очільнику районної РПЛ, подякувати усім, хто був з нами, хто стискав кулачки, сприяв і має бажання допомагати  в майбутньому у нашій спільній справі! Також велика подяка Олесі Дзебчук, та Евеліні Аріфовій за смачні кулінарні смаколики для солдатів, за об’єктивне і якісне суддівство головного судді Ярослава Мудрого, звукорежисерові Дмитру Сулимі, та всім глядачам на трибунах!

Турнір завершено, але ми не прощаємося з вами шановні друзі – до нових зустрічей! Тому нагадаю вам слова героя України, Степана Бандери: «І прийде час, коли один скаже Слава Україні і мільйони відповідатимуть Героям Слава!» Тому шановні друзі, Слава героям АТО, Слава українському народові! Слава усім вам! Слава нації! Слава Україні!

Коротке доповнення від Алевтини Шмагель: «Цієї неділі у місті Українка відбувся турнір з міні-футболу присвячений Героям АТО! Хтось скаже “ну і що?”.  Але, якщо подумати, йдеться про героїв серед нас, вони є! Щось змінюється в нас самих! Це було, без перебільшення, кращею подією у місті за довгий час, без участі місцевої “влади”, за ініціативи активних і небайдужих мешканців Українки!

Окрема подяка, людині, яка не вважала за потрібне робити піар -кампанії на даному заході, але став спонсором і натхненником.  Віктор Романюк, народний депутат Верховної Ради України від нашого округу, не захищається від людей машинами з охоронною, спокійно надає свій номер телефону, відповідає на електронні листи і проводить зустрічі з громадянами … Це вельми новий підхід у порівнянні з регіонАльнимі депутатами, ще недавно пануючими …

Усім добра і наснаги!

Єгор Данилюк, організатор-куратор в одній особі.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

1544433_776075552467920_601493696366700012_n

25.01.2015 – державний день жалоби. У м.Українка відбувся вечір пам’яті загиблих.

1544433_776075552467920_601493696366700012_n

 

 

25 січня о 18:00 вечора на площі біля Палацу Культури було велелюдно! Ішов сніг, усе іскрилося і було світло!

 

Але на душі у людей, яких зібралося близько 50 чоловік,  було сумно. Вже другу неділю ми вшановуємо пам’ять загиблих мирних жителів України: спочатку у Волновасі, а тепер у Маріуполі!

 

Війна нікого не жаліє, вона відбирає життя у людей раптом і несподівано. Невинних людей, які ще вчора разом з нами раділи життю і робили свої справи, було вбито підло та жорстко! Це приходив “руській мір” до наших людей і, як ви усі бачили, крім жертв і крові нічого не приніс!

 

Це горе для всієї України, це горе для усього цивілізованого світу! Вічний спокій безвинно вбитим!

 

Слід бути постійно на споготові до будь яких ударів долі і завжди боротися за свою державу! Усюди! Всіляко! Повсякчас!

 

А запалені свічки палали, як живі душі наших янголів, які відійшли передчасно у Вічність! Були промови, були слова! Але, це вже не поверне душі загиблих людей! Ну а нам живим, треба згуртовуватися, ставати сильнішими, наполегливішими, ніколи не падати духом перед будь якими ударами долі! Правда на нашому боці, бо з нами Бог і Україна! Слава Україні! Слава нації!

 

27.01.2015.                                                                                                                                   Єгор Данілюк

 

 

10891923_598951590233656_7416668717507898915_n

я - Україна

18.01.2015 у м.Українка відбулася Хода Миру та Єдності, як одна з багатьох по всій Україні та по деяких країнах світу!

Ближче до початку акції її назву

“я – Волноваха”

було змінено на

“я – Україна”.

я - Україна

я - Волноваха

https://www.youtube.com/watch?v=b_tQUV_kggE

https://www.youtube.com/watch?v=RbNkraxzb_c&feature=youtu.be

 

Я – Україна!

 

У неділю 18 січня у м.Українка було проведено Ходу Миру та Єдності! Ініціаторами і організаторами цього заходу були представники Громадської Ради, Самооборони та активісти. Дякуємо усім , хто розповсюджував інформацію про акцію, організовував, морально підтримував, фотографував, знімав на відео, але, насамперед, подяка тим, хто приняв участь у самій Ходї, не залишившись осторонь!

 

Але є й зауваження, зокрема до присутності. Передивившись відео, нарахувала 20 чоловік з дітьми, не враховуючи 2 собаки.. Зрозуміло, що, через брак часу, оповіщення людей не було проведено належним чином, але (і на відео це добре відслідковується) впродовж проведення Мітингу і Ходи спостерігалася неабияка байдужість оточуючих…

 

Ідучи містом, було боляче дивитися як більшість людей намагається взагалі не звертати увагу на колону з українською символікою… Може звикли та не здивувалися, а може не помітили, не почули?..  На відео помітно цей цинічний контраст: ярмарок на набережній, ринок, супермаркет, чомусь, в очі кидалися незаконні забудови… А так хотілося  людяності,  порозуміння, співпереживання…

 

«… Скільки ще потрібно жертв, щоб ми, нарешті, відчули себе відповідальними за все, що відбувається у нашій країні: відповідальними за життя своє та майбутніх поколінь?»

 

Як хотілося достукатись до серця кожного, привернути увагу українчан до трагічних подій, що відбуваються сьогодні у нашій країні, разом висловити протест проти тероризму в Україні і в усьому світі!

 

Але всупереч похмурій погоді та байдужім обличчям, відповідним погоді, дехто з перехожих приєднався до мітингувальників, запалював свічки, співав гімн, вшановував з нами разом пам’ять загиблих, деякі автівки сигналами висловлювали свою солідарність! Біля ринку, залишивши сумки чоловіку, до ходи приєдналася жінка з Донецька: розповіла як там звичайні люди, справжні патріоти, відстоювали національні інтереси і незалежність України у надто складних і небезпечних умовах. Їй не байдуже! А коли, нарешті, прокинуться українчани?

 

Не  зважаючи ні на що, мету було досягнуто: акцією засвідчили Солідарність та Єдність ті, хто зміг та схотів! Окрім того, під час ходи мешканців міста запрошували на багатотисячний Марш Миру у Києві, де бажаючі також мали можливість висловили солідарність у демонстрації протесту тероризму в Україні і в усьому світі.

 

«Вважаю, що ми здатні зробити рішучі кроки для того, щоб до усього світу швидше дійшло, що у нас не просто загинули люди, не просто іде війна, а те, що наші люди стали ЖЕРТВАМИ, ЖЕРТВАМИ чуми ХХІ століття під назвою ТЕРОРИЗМ!

 

ТІЛЬКИ В ЄДНОСТІ – НАША СИЛА!

ЗЛОЧИНИ НЕЛЮДІВ НЕ ПОВИННІ ЛИШАТИСЯ НЕПОМІЧЕНИМИ НІДЕ В УСЬОМУ СВІТІ!

Ми за Мир! АЛЕ ПІСЛЯ НАШОЇ ПЕРЕМОГИ!»

 

 

21.01.2015.                                                                                                                                                                               Піюк  Анна.

 

Протокол № 9 від 28 грудня 2014 року

Протокол № 9 (28.12.14)

Повідомлення Громадської ради

Шановні колеги.
28 грудня 2014 проходили загальні збори Громадської ради, на якому однім з питань порядку денного розглядалося питання прийому до складу ради представника ГО «Спортивний клуб« Зміна »Лахтадир Валентину Василівну.
Згідно протоколу № 9 за результатами голосування їх присутніх на зборах 12 членів ради «ЗА» – проголосувало 5 осіб, «ПРОТИ» – 4 особи, «утримався» – 3 особи. Я був головуючим на зборах та тому за результатами цього голосування оголосив про те, що представника ГО «Спортивний клуб« Зміна »Лахтадир Валентину Василівну включено до складу Громадської ради. Моє рішення було засновано відповідно до п. 16. Положення про Громадську раду при Виконавчому комітеті Української міської ради, а саме: «рішення Ради піймається відкритім голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні». Тобто я вважав що формула «проста більшість голосів іі членів, присутніх на засіданні» означає, що приймається те рішення, за яке голосує більшість присутніх на засіданні членів ради без урахування співвідношення тих хто проголосували за рішення та тих хто брав участь у голосуванні.
Але відповідно до статті 2 «Визначення термінів» Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» проста більшість голосів – це понад 50 відсотків голосів акціонерів, які брали участь у загальних зборах.
Посилаючись на вищесказане, з метою недопущення порушення законодавства при прийнятті рішень зборами Громадської ради повідомляю про те, що за результатами голосування представника ГО «Спортивний клуб «Зміна» Лахтадир Валентину Василівну не включено до складу Громадської ради.

Голова
Громадської ради Голуб С.В.
11 січня 2015 року

Powered by WordPress & Theme by Anders Norén