_listovka__03

У своїй програмі кандидат у депутати Верховної ради України по 94 мажоритарному виборчому округу Павло Козирєв свідчить про ефективність діяльності міської влади за часів свого керівництва, доводячи це порівнянням бюджетів 2002 та 2014 років (1 млн. 700 тис. грн. та 25 млн. грн. відповідно).

Але коректність наданої інформації визиває сумнів. Насамперед вона була спростована самим Козирєвим у звіті діяльності міського голови за 2013 рік на третій сторінці міської газети від 25 квітня 2014 року, де вказано, що видатки загального фонду міського бюджету 2002 року дорівнювали 2 млн. 686 тис. грн..

Потрібно було б також врахувати, що у 2002 році житловий фонд міста Українка утримувався Трипільською ТЕС, відповідно мешканці міста сплачували житлово-комунальні платежі станції. У 2002 році кандидат на посаду голови міської ради Українки Павло Козирєв стверджував, що у 2000 році на утримання житлового фонду міста Українка Трипільська ТЕС витратила 3 млн. грн., у 2001 році ― більш ніж 4 млн. грн.

Після 2002 року житловий фонд м. Українка був переданий з балансу Трипільської ТЕС на баланс Української міської ради. Відтоді мешканці міста сплачували житлово-комунальні платежі міськвиконкому, що автоматично збільшило бюджет міста. Тому порівняння бюджетів міста Українка 2002 та 2014 років є не коректним, спекулятивним і вводить в оману виборців, бо не враховує цих змін. Для довідки: видатки держбюджету України 2002 року ― 45,3 млрд. грн., 2014 року ― 441,6 млрд. грн.; середня зарплата по Київській області 2002 року ― 401 грн., 2014 ― 3500 грн.; з 2002 по 2014 рік значно зросла плата прибуткового податку до місцевих бюджетів по Україні, у тому чисіл до бюджету м. Українка; у зв’язку з економічним розвитком України в цілому, з 2002 року значно зросла плата земельного податку до місцевих бюджетів. Якщо мер міста Українка хоче чесно довести ефективність керування містом, потрібно було б оперувати не порівняльними цифрами бюджетів 2002, 2014 років, а сумами залучених до міста інвестицій, статистикою збільшення кількості робочих місць та відрахувань податків до міського бюджету.

Найбільшим досягненням залучення інвестицій в м. Українка за роки керування Павла Козирєва є прискорена забудова міста новими багатоповерховими житловимибудинками на місці лісових масивів. З кожного новозбудованого будинку забудовник повинен був одноразово сплатити до бюджету міста 4% від вартості багатоповерхівки. Але такі інвестиції в прискорену житлову забудову міста, окрім інтенсивної втрати лісових масивів та зелених зон відпочинку, створили і значні соціальні проблеми. Як правило, в новобудовах квартири масово купували жителі з інших міст України, для яких потрібно було б побудувати нову соціальну інфраструктуру.

Тобто, прискорено набудував у місті нових житлових будинків, переважно не для місцевих мешканців Українки, не збудувавши жодного дитячого садочка, жодної школи, міська влада значно погіршила і без того не легкий соціальний стан міста.

Що ж це за «інвестиції», які не вирішили проблем міста, а навпаки, створили йому нові? Містяни, які мають дітей, не можуть без значних зусиль влаштувати своїх дітей до дошкільних закладів. Школи переповнені. Причиною є збільшення чисельності населення за рахунок мешканців інших регіонів України, які купили квартири, але, як правило, не працюють в Українці і, відповідно, не сплачують податки до місцевого бюджету. На цей час черга прагнучих до дитячих садочків міста Українка зросла майже до 500 малят – ситуація порівняно з 2002 роком стала незрівнянно гіршою.

Ще одна велика інвестиція для вирішення соціальних проблем міста могла бути залучена керівництвом Української міської ради у 2007-2011 роках. Згідно договору, укладеного між Українською міською радою та ТОВ Конча-Заспа в березні 2007 року, інвестор повинен був залучити 62,5 млн. грн. для будівництва в місті Українка фізкультурно-оздоровчого комплексу, дитячого садочка та приміщення для комунальних служб міста. В обмін на інвестицію Українська міська рада дала згоду на зміну цільового призначення 140 га землі, які були у інвестора в оренді з подальшою приватизацією земельного масиву після виконання інвестиційного договору.

Через півтори роки після укладення інвестиційної угоди інвестор витратив кілька млн. грн. на проектування на набережній м. Українка величезного футбольного стадіону, який з початкових 5 000 місць на вимогу Української міської влади збільшився до 10 000 місць. Навіщо місту Українка такий великий стадіон, якщо в місті офіційно проживає  15,5 тис жителів? Тим більше загальновідомо, що подібні великі спортивні об’єкти фінансово збиткові для бюджетів значно багатших міст.

У вересні 2008 року Українська міська рада укладає з інвестором додаткову угоду, в якій фінансування на будівництво спортивного комплексу збільшується на 8 млн. грн. та складає 70 млн. грн. Але та ж Українська міська рада в п. 2 додаткової угоди погоджується вилучити з договору зобов’язання інвестора профінансувати будівництво в місті дитячого садочка та офісного приміщення для комунальних служб!

Після більш ніж півтори роки затягування процесу проектування великого стадіону, будівництво так і не розпочалося. Восени 2008 року, на початку фінансової кризи, інвестор уникнув виконання угоди через сумнівну приватизацію земельної ділянки рішенням голови Обухівської райдержадміністрації в межах населеного пункту с. Плюти, що є порушенням земельного кодексу. Але чомусь Українська міська рада не оскаржила незаконне рішення районної держадміністрації в судовому порядку!

Ні стадіону, ні дитячого садочка, ні школи, ні нової інфраструктури, ні нових робочих місць, ні нових зелених зон та зон відпочинку, а тільки знищення старих, улюблених, – от такі лише деякі «інвестиції» і «здобутки» міської влади під час керування Павлом Козирєвим.